Згадаю Стуса
На самоті згадаю Стуса,
Тихенько Сумно помовчу.
Всевишньому в думках молюся,
В душі від туги закричу.
Подякую за силу волі,
Що не здригнулась у борні.
На тім далекім видноколі,
Він сходить велетом мені.
В очах палають блискавиці,
А на устах гримлять слова,
Як стріли вогненні, із криці,
Дзвенить строфа, як тятива.
Та небеса над ним упали,
Закрила світ чорна мара…
Над домовиною вандали
Волали радісно – Ура!
Чи є тепер такі? Не бачу.
Хіба що хлопці на війні.
Над нами та ж істота кряче,
Також під ликом сатани.
В думках до Бога я молюся
Про волю всі мої думки..
Хай родяться в нас нові Стуси
Хай згинуть злі Медведчуки!
Не буде більше місця зраді
У небуття їх " мір" піде
І в рідній українській хаті
Назавжди воля зацвіте!.
Коли здається сил немає,
Ми запал беремо від вас,
Нас Стус на подвиги гукає, а з ним Бандера і Тарас...