Вольний вітер
Вольний вітер гуляє по полю,
Шепче травам, що бачив, що чув.
Мов на крилах злетіла тополя,
В піднебесся, ніхто там не був.
Побродив у гущавині гаю,
Мов дівчину, калину обняв
І побіг по родимому краю
А в ліску, на галявину, став.
Прив’язав скакуна до ялини
І, мов молодець, міцно заснув.
Сниться сон, що його побратима,
Сам Господь, наче сина, почув.
Захлинулась ворожа атака,
Не ржавіє солдатська коса.
Справжній воїн, не зна переляку
Тишина на війні – це краса.
Розкажи мені, Боже, про тата,
В небо дивиться й просить малий…
Прошептала хмарина крилата:
Чуєш, синку, твій батько живий!