Стріла Амура

Я наче повернувсь додому, 

Коли за руку взяв її, 

Не відчуваючи вже втому, 

А лише щастя у душі. 

Стріла Амура пронизала, 

Венера чар наклала свій, 

В очах лише вона стояла, 

Вдивляючись у погляд мій. 

Перше кохання, перші ноти, 

На арфі виграв Аполлон, 

А я стояв й дивився в очі 

І вірив в свій прекрасний сон. 

Дивні акорди йшли навколо, 

Я слухав їх і їм моливсь. 

Молився стрілам Купідона, 

Щоб в її серці теж знайшлись. 

Що було далі, приховаю, 

Бо передать хотів лиш мить. 

Ту мить в собі і досі маю, 

Стріла Амура ще сидить.