ПЕРШИЙ ДЗВОНИК
Про шкільні почуття, перший дзвоник, і знову - сині очі...
Починаються будні осінні,
Знову кличе лелека у клас.
Заховали в портфелики з лінню
Вільні дні і захопливий час.
Перший дзвоник нас кличе до світла
Чистих знань, і в натруджені дні.
Почуття закінчилися літні,
Почуття почалися шкільні.
Перший дзвоник сміється луною,
Прошумів галасливий парад...
Я зустрілась очима з тобою,
Як далеких три роки назад...
Ти пальто подавав після школи,
До зупинки мене проводжав.
Своїм поглядом, сповненим волі,
Щоуроку мене чарував.
Я не думала про Сіракузи,
А про фразу ту думала лиш:
«Олю, ти моя чарівна муза...
На контрольній списати дасиш?»
В біології я була сильна,
Ти ж нічого в ній не розумів.
Я б побачила, як була б пильна,
Як круг пальця мене ти обвів!
Тепер в очі дивишся іншій,
Кажеш все, що мені говорив.
Може, справді була я не ліпша...
Просто використав й залишив...
І от знову чарує всіх небо,
Знову дзвоник лунає ось цей.
Подивилась – й відчула у тебе
Низьку слабкість тих синіх очей.
Подивився, насупивсь – будь ласка,
Ти не любиш і я не люблю.
Просто дзвоник приніс знову казку...
Пам’ятаєш... Три роки тому...
