ПАМ‘ЯТІ ГЛИСТІВ!
з рубрики / циклу «ПАРОДІЇ»
не доходять із фронту листи,
я вас виведу, прожену геть,
аскариди й стрічкові глисти…”
© Олександр Новіков
Зустрілись випадково ми колись,
Зі мною ви, точніше у мені,
Ще й нагло, паразити, прижились –
Мої харчі жерете день при дні!
У шлунку розвели сюрреалізм,
Із вдячності не пишете листів,
Мені ж лишився лиш метеоризм!
Тож вивести я раптом вас схотів.
Промовив наостанок кілька слів:
– Так згиньте ж ви в нерівному бою!
Хоч я вас, окупанти, полюбив,
Та все ж, прокляті черви, потрую!
В аптеці ”Пірантелу” я придбав
Й безжально потравив нещасних їх…
У організмі смертний час настав
Для аскарид і глистів стрічкових
Про вчинену над червами біду
Я буду жалкувати ще не раз!
В сльозах на місце злочину прийду
І квіти покладу на унітаз!