17.09.2023 23:18
18+
72
    
  - | -  
 © Єва Чижевська

Моєму болю

Присвячую людині, яка вбила мене всередині. Присвячую тому, чиє ім`я ніколи не назву вголос, але не забуду його.

Присвячую тобі, мій болю.

Хоч маєш ти своє ім`я...

Знаєш, дай хто мені зброю,

У цьому бою я вже буду не я.


Чи можна нелюбити більше,

Коли всі кричать "любов"?

І вже минула ніби вічність,

Досі холоне у жилах кров.


Чому на голові ніби корона,

А на душі самотньо й пусто?

І тут зібралися чорні ворони

Промову зголосити нечисту.


Тут зібралися чорні ворони.

Вони завжди над головою.

Налетіли, щоб сказати знову,

Що моя вина в голові, мій болю.


Це правда, я знаю. Можливо...

Ворони голосять лише одне -

Що ти, мій болю, не винен.

Ворони звинуватили мене.


А я ж пам`ятаю всі сльози,

Гидкі дотики й руки на талії.

Тепер ти приходиш у сни,

Де ти повільно вбивав мене!


І колись ти знов уб`єш мене.

Ти найстрашнішу маєш зброю!

Хоч спогади ранять сильніше

За всі ножі, спіймані мною.


Я тиша з часом теж вбиває.

Мовчання - найгучніший крик!

Тепер ніхто правди не знає -

Живи, мій болю. Так, як звик.


А я присвячую тобі, мій болю,

Ці сльози, спогади й слова!

Тиша і ти забрали мою волю

Я не живу. Живим є мій страх.


Живе страх зустрітися з тобою

І ти прочитаєш це все у очах.

Я боюсь довіряти, мій болю...

Ти мій найстрашніший жах!


Ти мій кошмар. На жаль, наяву.

Коли ти знову прийдеш у сні,

Напевно, я тоді вже й помру,

Бо знову мене вб`є мій біль.


І я ненавиджу тебе, мій болю.

Та я ж колись назву твоє ім`я!

Назву, лиш дай хто мені зброю,

А зброєю стають несказані слова...



27.07.2023

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!