Хоробре серце
Кують майданівця в кайдани,
За те, що волю здобував
Й московський снайпер окаянний
Йому у серце не попав.
Зате, що падав й не здавався,
І помирав, і воскресав
Й боротися до згину клявся
І смерті в очі посміхався,
І рідну землю шанував!.
За те, що пив до хмелю волю,
Завітні мрії захищав
І не прогнувся від сваволі
Й не спопеливсь в огні заграв…
За те, що янголом із висі
Стереже Неньку дотепер.
Його, потворо, ти боїшся
І казишся, що він не вмер…
Беруть до камер добробата,
Але не завжди буде так
Чекає зрадників розплата...
Навіть в тюрмі вільний козак
Не вміє жить на світі тихо такий як ми брат - Добробат..
Собі можливо то на лихо..
Та в нього волі не віднять
Ми зовсім інше покоління
Ми вулиць дочки та сини,
Старих бандерівців насіння
Про волю бачимо ми сни..
Ні то не сон ми здобуваєм
Майбутнє дітям і собі
Живем,
Чи як свіча згораєм
Але за те у боротьбі
Не нам ховатись і косити
Десь за кордоном ( не про нас)
Для України послужити
Для всіх пройшов сьогодні час!.
Живуть не довго ті на світі..
Але скажу єдине
Те
Лиш той достойний щастя й волі
Хто в бій за них щодня іде!.