Я закохалася в примару
Мужній стан, проникливий багатозначний погляд.
Це ж очевидно – він обдарований, улюблене дитя природи.
Дивитися на нього – то справжня насолода.
Його обличчя – щаслива знахідка для портретиста.
Він має неабияку харизму, що так і вабить всю жіночу половину міста.
Його манери поведінки джентельменські
Захоплюють майстерним хистом королівським.
В минулому житті він, мабуть, точно був якимось принцем.
Але то не найголовніше, він має дещо значно більше!
Кмітливий розум, сильну волю
Підкорює одним лиш своїм поглядом.
В очах якого – віддзеркалення прекрасної душі!
В ньому є все, що притаманне зазвичай лицарю казковому,
Відважному герою.
Неймовірно! Він запросив мене на танець!
Ось ми кружляємо у вальсі.
Він так близько, що відчуваю,
Як нестримно моє шалене серце калатає.
Що ж це? Мені щастить?!
Невже таке буває?
Дух перехоплює, втрачаю відчуття паркету під ногами.
Боюся збитися з рахунку кроків.
На нього навіть не дивлюсь, боюсь.
І от…мене хтось кличе…
Я вагаюсь, чи відпускати його руку?
Хтось явно мені заважає!!!
Я обернулася – нікого.
Я обернулася до нього…Де ж він? А його немає…
Коли ж прокинулася…
Ну от і все! Закінчилось приємне споглядання.
Залишилось натомість одне розчарування.
Оманлива, нездійсненна мрія.
А так хотілося! Щоб стало дійсністю усе, що вчора снилося.
Ні…на жаль, таких як він уже немає,
Таких уже не «випускають».
Я ж закохалася в примару.
