Байки. Біла Хмара
«»»
Хвацько-Омеля – вояка вправний,
Він голови гарбузам лічить,
З десяток має гарних шабель,
Та нагострити їх не вміє.
І квітне поросль на городі
Бур’яном пишним! Гарбузи
Жовтіли, наче бочки, горді,
Але, на жаль, зовсім пусті.
«»»
Жнива прийшли, зерно шепоче,
Та Мотря хустку вибирає -
Яка з них стане у пригоді?
Чи синя? Біла? Ох, зітхає…
Вже родичі зерно зібрали,
Стоять з чупринами снопи,
А Мотря плаче, що не вбрана,
Як ті, що у кіно, пани.
«»»
Степко і Карп біжать до ставу
Лящів і вугрів половить,
Аж раптом – впали у канаву,
Що «велетень злий поробив».
- Ото ж бо, стільки довгих років
Була щілиною – стриба
Ми весело, а ще потрохи
Для сміху там-тут розрива.
Хтось велетенський та дурний, -
Сказав Степко, почухав спину. -
Зробив це! – Ми віддячим злим! -
Карпо кулак підняв свій в гніві.
«»»
Меланка плаче – Стелькин півень
Болюче дзьобнув під ребро.
(Меланка влізла по драбині
Тихцем в чужих курей кубло!).
- Візьму дубаску – провчу півня,
Як гарних діточок дзьобати! –
Кричала мати, боса Хівря,
Та півень дзьобнув в ніс і матір.
«»»
Юхимко в чарку зазирає,
Рахує гроші-п’ятаки,
Ото б піти назад роками,
Коли були ми, рід!, пани!.
Були заможні і завзяті,
Душ кріпаків було зо триста,
А потім ті «совєти-зради»
Відібрали все – злиднем їсти.
Аж ось і радість – справедливість
До нас повернулась обличчям,
Знов вільний ринок, пани, твісти,
Дій, рухай землю, чесний бізнес!
Та хлюпа жижа у шкарпетках
Юхима – тільки п’ятаки
Тримаються в його кишенях!
Де ти, багатство? Де діди?
«»»
Вчилася Явдоха, вчилась, та не дуже,
В голові – реклама, як продать дорожче
Своє біле личко, свої тонкі кіски, -
Не навчилась їсти ложкою із миски.
А свекруха злая
Невістку чіпляє
За бочок, за кіску –
Ой, не дуже й краля!
Сваряться безбожно,
Скалками лютують,
Дітки з свого батька
З п’яного кепкують.
«»»
Їде циган на конячці,
Ведмідь поряд клига,
Іде циган і бувальці
Каже свому сину. –
- Вчися, сину, як дурити
Дурнів. Син же плаче –
Був в ведмедя у барлозі,
Зостався без пальця…
«»»
Чорна хмара на горищі
Тріщину пробила
Потекли патьоки-сльози.
Де набратись мила?
Миють жінки, чоловіки…
Ставок біля хати,
Посадив Ясь яворинку,
Зійшлися дівчата:
- Біла Хмара, біла,
На очіпок сіла,
Чорна Хмара, чорна -
Рясковини повна.
Біла Хмара, біла
Чорну Хмару змила –
Чорні лиходії
Зникли в Білій зливі.
Яворина стоїть, стоїть,
Біла Зірка блищить, блищить.
2023 рік.
Малюнок - автора