Кришить сум зірки на призьбі ночі
Кришить сум зірки на призьбі ночі.
Тихо вечір йде на сповідь небу.
Нас думки женуть, як птахи ловчі.
В пізню осінь, в мокрих днів жалобу.
Різьбить пам’ять нас на жовтім листі.
П’єм холодний чай сумної сині.
Ждем іще тепла і дні барвисті.
Сонця вишиванку з височіні.
26.10.2023
