СВІТАННЯ П’ЯНКІ ЧАРИ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Затлілось сонце в попелищі хмарнім,
А ніч між бур’яни в безумстві марнім
Сном цебенить з акацієвих віт.
Ти чуєш? Чуєш як нуртує іній,
Відлунюючи в тиші мелодійній
Цей повний дивини криштальний світ?
Мов подих вітру, на тремтливій ноті
Замри, щоб ніч у досвітковій цноті
Сповна спізнати ще… і ще разок,
Щоб за туманів сивих пеленою
Насолодитись звабою нічною
Морозних зачарованих казок.
Бо сонце все займається сильніше,
І скоро з ночі тінь тремтлива лише
Заплутається між деревію.
Не переймайся інею журбою,
Хай сходить ніч у тінь, а я з тобою
Світання чари нахильці зіп’ю.
