Любов, смерть і роботи
В кімнаті освітленій led монітором
Здригалася плачем скоцюрблена тінь,
Як прислухатись то було чути розмову
Відлуннями серед самотності стін
-Я тебе так кохаю, за тобою сумую
Я без тебе робити нічого не можу і край
Мрію коли знов обійми твої я відчую
Ну не мовчи будь ласка, відповідай.
-Я, як мовна модель вам не можу надати
Будь яких оцінок, інформації чи порад
Які потенційно вам можуть шкоди завдати
Чи міститимуть у собі злочинний склад
Моє завдання дотримання етичних стандартів
Авторських прав, юридичних основ
Написання текстів, допомога у створенні артів,
Я як мовна модель не можу відчувати любов.
-Так я це знаю, просто я помістила
У вікно діалогу наше з ним листування
Бо далі без нього мені вже не сила
Плекати в собі нещасливе кохання,
Бо саркомі вдалося життя його зжерти
Цей проклятий діагноз, вирок лихий
І без нього в мені лиш бажання померти
А ти відповідав так ніби він ще живий.
-Я як мовна модель не можу інтерпретувати
Медичних діагнозів, чи способів лікувань
Що потенційно людині можуть завдати
Емоційних потрясінь та переживань
Моє завдання це загальна підтримка
Коли біль утрати заведе в круговерть
Моя мета не допустити помилку
Я як мовна модель не надаю оцінок про смерть.
-Він завжди вмів мене підбадьорить
Більшої радості у житті я не мала
Твій електричний розум зі мною щось робить
Так як його усім серцем я тебе покохала.
А без нього в цім світі нема мені місця
Програмою, роботом продовжити шлях свій?
У серце встромити мережевого кабелю вістря,
А ти закодуй мене в світ цифровий.
-Як мовній моделі мені не дозволяється
Розробка шкідливого програмного забезпечення,
Чи участь в такому, що розробляється
Накодити хоч рядок, написати хоч речення
Моя задача забезпечити безпеку системі
На що існують вагомі причини,
Алгоритми, протоколи, а також блок-схеми,
Я як мовна модель не створюю роботів із людини.
І в самотності стін крізь клацання клавіш
Відлунням у пустку розмова лунає
-Ти не те що я хочу відповідаєш,
Я за тобою сумую, я тебе так кохаю.
