Москалям
Не великий, не братній народе,
Виліз ти із болота Русі,
Та чомусь, в тебе думка з`явилась,
Що тебе мають слухатись всі!
Малодушне, брехливе створіння,
Що терпіло жорстоких царів,
Сам своєї ти тіні боїшся,
Бо насправді, ніколи й не жив!
Ти не знаєш, що значить "свобода",
Слова "честь" ти не знаєш також,
Прославляєш ти своїх тиранів,
І плазуєш поперед вельмож!
Твоя доля - сидіти в болоті,
Із якого на світ виліз ти,
Де тобі іще кимсь володіти?
Гірше тебе раба не знайти!
Недобитий, недобрий сусіде,
В тебе руки по лікоть в крові,
Через тебе загинули діти,
І жінки, і старі, й молоді...
Тою кров`ю, колись, захлинешся,
Бо пролив ти задарма її,
Не заслужиш ніколи прощення, -
Проклянуть весь твій рід на землі!
Жалюгідне твоє існування
Буде гіршим від смерті тяжкої,
За діяння твої всі безбожні,
І за ріки пролитої крові!
