Поношений светр
Твій поношений, светр зелений, старий
Крупної в`язки
Якого спіткали в житті плями брудні
Та затяжки
Якому сто років в обід, а увечері буде
вже двісті,
Якому за логікою речей судилось давно
Нитками розлістись,
Який колись був зайшов, а тепер назавжди
Вийшов із моди,
Який, коли ти його не одягни,
Буде не по погоді.
Який вже давно опинився б на смітнику
В усіх інших,
Але в гардеробі своєму його,
Ти укотре залишиш.
Бо підібгані до підборіддя коліна свої
Ти ховаєш у вовни в полоні
І в рукавах розтягнутих, як година до вихідних
Ти грієш долоні.
Бо у светрі твоєму, старому і зеленому ніби світ
Затишно й тепло,
Не важлива тобі ні кількість плям, ні затяжок ні літ,
Бо якщо відверто,
Зовнішній вигляд і стан це ніщо, коли є
Почуття.
Твій поношений светр, зелений старий
То є я...
