Осіння нарада
з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»
Заховалось літо у траву,
Честь віддавши тихо солов’ю...
Прошуміли ніжні серенади,
Пролетіли шелести параду
Тихої роси... Час на нараду.
І доповідач сьогодні – Сон.
Як в польоті чистого барвінку,
Чи то тихо, чи то зовсім дзвінко,
Він брав верби вранці у полон.
«Яка користь Вашого полону?» -
Запитав зелений тихий сад.
«У полоні сну ці верби тихі,
Чарівні й спокійні, і без лиха
Малював художник молодий.
Колір цей щасливо-золотий
Дарував поетові бажання
Написати про тонке зітхання.»
Йшла нарада далі. Огірки
Доповіли про свої стежки,
Користі багато дали квіти –
Заставляли всіх людей радіти,
Принесла захоплення вода,
Соловей чарівні серенади
Дарував всім людям...
Йшла нарада
Золотої Осені. Лиш Сон
Згадував, як верби брав в полон
Чистого серпневого туману,
І як той художник малював,
І поет, прокинувшися рано,
Там уперше казку написав
Віршами про чарівне зітхання,
І зустрів під вербами кохання,
Там уперше їй про сон читав...
