Балада дисидента
Рідний край, рідний дім де зросли усі ми він розтанув..
А є каземати тюрми.
Тут де грати сталеві немає весни..
І ні в право, ні в ліво .
А можна лиш сни..
Сни про дім і про маму,
Бачу я серед ночі і два сонця ясні
( То були твої очі)
Коли важко буває
То я не здаюсь..
Я був гордий завжди в лице смерті сміюсь..
Я не гну свою шию в найтяжчий момент..
Бо ім`я мені Дисидент.
Я стою тут на смерть за всіх вас,
За права щоб була Україна щаслива й жива!.
Знаю я перемога близька це іще не кінець..
Нехай знають усі моє ім`я Борець!.
Ти чекай мене мила і я повернусь
Ти не бійся я сильний у тебе, живу - не хилюсь.
Я забуду про втому, забуду про страх
І про жаль.
Бо ім`я моє - Полум`я, Воля і Сталь!.
Бережи наш каштан під яким ми уперше зустрілись,
І ніколи, ніколи на радість убивцям не плач,
Повернусь, серця наші на волі навіки лишились
Символ щастя, кохання, боротьби і удач..
Знаю важко буває, душа вигорає.
Прочитай ти від мене увечері тихо листи..
Вір і знай дочекається той хто вірно чекає.
Слухай пісню мою з казематів,
Вір мені маю прийти!.
10. 1. 24.