Я маю право на життя!
«У мене є право обрати свободу,
І вільно висловлювать власні думки», -
Так думала дівчинка Аня, зі Сходу,
До того, як вбивці до нас не прийшли.
Кричала дівчинка зі сходу,
А навкруги лиш співчуття…
Бо тільки зброя вбереже свободу!
«Я маю право на любов…»
Та вже убиті мама й тато.
Невже пролита марно кров?
Невже не чує криків НАТО?
Невже вони не зрозуміли плач,
Бо він лунає мовою Вкраїни?
Не допоможуть їй «пробач».
Закрийте небо, захистіть дитину!
До чого ж приписи, закон?
Якщо страждати мусять діти?
Вже перетнули «рубікон»
Російські, вражі сателіти!
Пролита вже невинна кров,
Стоять сумні міста в руїнах…
Невже повернемось ми знов
До варварства в своїх країнах?
Невже не зможем захистить
Права дітей, людей, Вітчизну?
Невже нам це Господь простить?
Чи заслуговуєм на тризну?
«Я маю право…», - чути шепіт.
«Я маю право…маю…мала…»
Та глушить мову зброї дзенькіт,
Лиш млявий вогник у підвалі…
Хто має право визначати:
«громадянин», «дитя», «людина»?
Хто має право, щоб відняти
Життя, свободу чи родину?
Освіту, друзів, спілкування,
Блакитне небо, поле золотаве,
Дітей, майбутнє чи кохання…?
Невже хтось має таке право?
Благаю, світе, захисти,
Мене, себе, все добре і хороше.
Я вірю, що почуєш ти!
І знаю: Україна переможе!
Нікопольщина, 13.12.2023