18.02.2024 10:26
для всіх
48
    
  1 | 1  
 © Ігор Рубцов

Серце країни

Серце країни
Світлина кінця січня 2014 року.

Серце тепле країни

млосно ниє від ран, 

все ж, тремке і неспинне, 

вічне Серце – Майдан.

Гнівний, мужній, незламний, 

весь в серпанку димів, 

ти світивсь не рекламно, 

не неоном горів.


І на грудях героїв –

не яріння гвоздик:

йшли на постріли строєм

і старий, й молодик, 

початкуючи відлік

першій сотні стійких;

вклавши «Славу...» у видих, 

кулі стрівши на вдих.


А відтак – легіони:

все доньки та сини, 

у страшних перегонах, 

у горнилі (лабетах) війни

десять літ, нескінчених, 

як смертельна зима.

А Майдан, як знамено, 

понад нами всіма.


Чи вразливую душу

надихатимеш знов

на упевнене «мушу», 

без «але», без умов, 

давши сили для герцю, 

та наснаги без меж, 

ти, Майдане, ти, Серце

і мене поведеш?



Київ, 15 лютого 2024 року

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!