Блакитний метелик
На ліжку,
з білизною кольору льону,
звабливо сидів,
ледь торкаючись тіла,
на теплому лоні.
Йой!
Що ж ти, кохана,
зі мною зробила!
Тендітних пелюсток
нестримана ніжність
воліє торкатися
тільки вустами.
У рухах – синхронність,
у поглядах – збіжність
і струмом енергія
ллється між нами.
На потім відклавши
події та дати,
ми, все ж таки,
прагнемо рідної плоті.
Шукаючи пристрасть,
не звиклі страждати,
ми любимо зараз,
а решта – на потім.
І в сутінках
знов розчиняються риси,
міцніють обійми
та слабшає воля.
А правда ж,
кохання солодке й корисне?
Ми любимо і
позбуваємось болю.
Київ, 10 березня 2024 року