450
450
у тобі живе бог, або їх цілих три
вони визирають на мене крізь вії
за тобою міста, але вже не болить,
бо ти бачила як там на згарищах кубляться змії
розкривається квітами десь по весні
теплим сонцем твоя усмішка
ти не та що раніш й все байдуже тобі
Не іди посиди ще трішки,
Ти не та що усі носиш берці й броню
Така сильна, й така красива..
Я милуюсь тобою заглядаю у душу твою,
І у тебе душа особлива .
Я вже виріс ти знаєш я можу усе і в бою тобі спину від кулі закрити,
теж я можу..
Нараз життя дати своє щоб зуміла ти довше прожити!.
І минуть дні лихі ось настане весна,
І прийде у наш край перемога..
І тоді я зустріну живою її ту що носить під віями бога.
І тоді я спокійно засну, зброю тихо складем біля ліжка ..
Ми забудем в той день про війну ( наші внуки про неї читатимуть книжку)
Я засну найсолодшм сном як дитина мала під її колискову
Але я берегтиму й вітчизну й любов щоби це не прийшло до нас знову..
Хочу я вберегти від куль щоб могла ти живою вернутись щоб почути " 450". І щоб мрія моя могла збутись..
А тепер тримаємо стрій щосили,
Як відпустиш підемо на дно...
Ми ще станем на зло всьому світу щасливі
Як показують у кіно.