Ти ходиш у закутках совісті
Ти ходиш у закутках совісті,
Маячиш у всесвітній повісті.
І сповнюєшся почуттям провини,
Утоплений в очах дитини.
Ти смутком радості проймаєшся,
В рожевих маревах купаєшся.
Погляд здіймаючи до піднебесся,
У між кордонний світ несешся.
Вояж наповнивши дорогою,
Зі швидкістю ідеш стоногою.
І перли сумніву збираючи,
Летиш ти, спокою не маючи.
Ти у безвір’я своє віруєш
І темрявою світло міряєш.
Та зіркою не зійде теплота,
Допоки править балом німота.
23.07.2009
