Совісті привид або розмова із совістю
Посеред ночі між думок,
У власнім просторі скитання, -
Веду аналіз помилок
І сам собі роблю зізнання:
Розмову з Совістю веду,
Себе веду стежками істин.
Щоб не накликати біду,
Думкам своїм вчиняю розтин.
І невловима пелена
В нічному мареві імліє -
Той привид Совісті, мана
І розум вже божеволІє.
Скорбить у відчаї душа
І струни серця б"ють тривогу.
Тільки одне їх утіша -
Мораль з такого діалогу.
