з рубрики / циклу «ОСІННІЙ СОН ЛЯГАЄ НА ПОЛЯ»
На вогких лапах затяжних дощів,
Крадеться осінь окрайцем села,
Мінорами журить пташиний спів
І мальва біля хати відцвіла.
Ще ніч струмить агатовим теплом,
Та, вранці, холодить траву роса,
Туманить рогоза над джерелом ,
Блідніють, вицвітають небеса…
А золотаво-багряний вогонь
Вже розпочав свій незворотній біг,
Торкнувся пензлем тополиних скронь
І перше листя запилив до ніг.
