На перший дзвоник
Калатає калатало
В висках немов би цвяшок.
Таке болюче бахкання
Коли ходив до школи.
Що може бути гіршого
За голос, погляд вчительки?
Хрест не покаяного грішника
У тому геби світочі.
Будь тричі, вічно проклята
Храмина мук і тупості.
У когось інші погляди?
У тій душевній скупості.
Так прапори вам в руки.
Мені іще болить,
Не пізнані науки
І леза гострих слів.
Воно собі калатає
Вже не по мою душу,
Та випадком торкнувшись
Задіне за живе,
Опам’ятавшись пустить
Калатало оте.
Дрогобич, 2011
