04.09.2011 20:34
-
211
    
  2 | 2  
 © Толік Панасюк

Ще крок і парапет злетить у небо, 

І стрімко так наблизиться асфальт. 

А далі… Помовчати треба, 

Я ще в той світ таємний не ступав. 


Я лиш стояв, і заздрив птАхам. 

Щось держить ноги, наче ланцюгом. 

А в грудях завиває холод. 

І звід кість голос: - Та не приведи Господь. 


Ще страх сильніший за бажання, 

Та щось таки упало об асфальт, 

Бо якось так зробилось дуже легко, 

І вирівнявся в пояс парапет. 



Дрогобич, 2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.09.2011 21:57  © ... 

Не все в середу "Петра".

 04.09.2011 21:56  © ... => Тетяна Чорновіл 

Буває, часом щось находить, і так хочеться "політати". Я ж фаталіст.

 04.09.2011 21:02  Сашко Новік => Тетяна Чорновіл 

ну це ж не все виставили. Шукаю щось подібне як про коллайдер, чи про Кадафі. 

 04.09.2011 20:57  Тетяна Чорновіл => Сашко Новік 

А чого здивування?

 04.09.2011 20:55  Сашко Новік 

нарешті дочекались. шукаю здивування

 04.09.2011 20:47  Тетяна Чорновіл => © 

Це не Ви там часом?... об асфальт?