з рубрики / циклу «ПОЛИНЬ, ПОЛИНЬ, МОЯ ДУША»
Буревій раптово налетів з дощами,
Стуком градовиння всіх увів у транс.
Верби пишноформі, мов придворні дами,
Виконали рвучко дивний реверанс.
Потекла дорога у бульках до яру,
Виноград міцніше ухопивсь за тин.
Сивий дуб кремезний, схожий на примару
Загудів сердито пісню громовин.
Засріблили листям статурні тополі,
Данину із шатів вислали вітрам.
Вишеньки намисто розгубили долі,
Розляглися мокрі трави по буграм.
І здалось не буде ні кінця ні краю -
Вщухнути негоді не прилине час…
В небозвід веселка вийшла із-за гаю
Й ніби парасолька врятувала нас.
