Легенда про Білих Лицарів
А про Білих Лицарів чи ви чули, чували?
Коли вони над злим ворогом раттю ставали?
Білі Лицарі, білі коні,
Червоні Сонця на попоні.
З-за хмари, з-за гори,
Линуть їхні незчисленні полки,
І грім йде по землі, не вщухає,
Що силу ворожу вмить відбирає.
Приходили вони, з’являлися
Із шабельками-блискавками, у білі вуса-бороди всміхалися,
І не було у злого ворога ні часу - ні буття,
І не було йому на Білім світі життя.
Лють, свавілля перемагали,
Чорні душі у полон брали,
У полоні їх травою-молоком зірковим напували,
І правду Життя їм являли.
«»»
А чи чули ви про Мудрого Ворона, що на трубі грає
Та кінець недолі зично сповіщає?
Один раз дмухне – вітер Правди здіймається,
А за другим разом – вся Темна Гора хитається.
А Майстер-Гончар свій круг притрима – і Чаша вогнем піниться,
І Біле Бурштиння з Рогу Корів Небесних сиплеться.
Сиплеться дрібно щастя-горохом по травам земним – муравам,
Сиплеться щедро та весело по квітам водним-купавам.
І завершується коло старе, нема вороття,
Давні злі пісні уходять човнами – лебедями в небуття.
А натомість Радісний Лелека несе дитину,
За ним, над крилами, тече Ріка-без-упину,
Райдужна Ріка Вічного Життя –
Колесо Неспинне Всебуття!
І Білі Лицарі з-за обрій-краю усміхаються,
Новій дитині з повагою вклоняються,
Білій Цариці,
Білій Лебедиці,
В руці – золоте яйце,
У грудях – серце ясне,
Як тисяча пелюсточок,
Як тисяча гілочочок
Нового Древа
Буйного цвітіння,
Оновленого Життя!
Відповіла Земля
Рівним Щастя диханням,
Чистим співанням.
Білі Лицарі пішли
На зіркові луги,
Мудрий Ворон з гілки злетів –
Гру завершив.
А дитина засміялася,
З песиком загралася,
Вся чесна Рідня зібралася біля столу багатого
Під високими сонячними стелями-палатами.
Чуєш, спів іде з чотирьох сторін?
То оновлюючий дзвін
Продовження від Початку Нового кола-буття
Для Щасливого та Веселого Незгасного Життя.
2025р.