До нього
Відпусти мене з ним! Ти ж бачиш, що щастя не маю.
Відпусти, не тримай, я полину у кращі світи –
Там, за обрієм снів, де кохання заходів не знає,
Там, де ми б нерозлучні навіки були.
Не страхайся розлучень, то доля на краще буяє…
Поринаю без сил у безодню не тямлячи днів.
Закохалась у тишу, робити що з тим я не знаю.
Лиш на згадку про себе залишу коротке – амінь.