Нитка
з рубрики / циклу «Нуртовище думок»
Струною в’ються із полону
Тоненьких ниток - почуття.
Струмки та річеньки солоні
Солодких марень, каяття.
Буває все довкола дивним:
Палає небо, скрізь в огнях,
Обличчя в сутінках не видно,
Та хтось приходить, в твоїх снах.
Байдужі хмари зліплять знову
Майбутній дощ. Лиш охолонь.
Там віра втративши основу -
Розбилась, впавши із долонь.
Яскраві промені любові -
Встеляють світ цей почуттям.
Вже нові жанри у розмові,
Коли життя стає життям.
Свідомість мацає основу,
Гойдає гойдалку життя.
Та нитка в’ється знов і знову
Плете клубочки - відчуття.
2.09.2011
