Як перший і останній...
Моїй Новоселівці з любов`ю
Стрічаю кожен день як перший,
Вмиваюсь свіжістю ранкової роси,
Не вп’юся запахом акації і лоху,
Дивуюсь з ніжної, чарівної краси.
Яка ж ти, земле, диво-чарівниця!
Яких ти тільки не створила барв!
Стою й милуюся я рідним краєм,
Гарнішого в житті - ніде не зустрічав.
Ловлю вустами сонячний промінчик,
А він цілує гаряче, мов жар,
Вдихаю повні груди трунку,
Настояного силою всіх трав.
Стрічаю кожен день як перший,
Себе у ньому я не впізнаю,
За що дароване мені таке багатство:
Як в нас весною, гірше і в раю...
Я кожен день стрічаю як останній,
Вбираю зором буйство молоде,
Глибінь небесну, щирий спів пташиний...
Можливо там, усе це й не таке...