ПОДАРУЮ ТЕПЛО
з рубрики / циклу «Літо»
Я ловлю у долонечки сонце,
Й відчуваю промінчик зорі.
І троянди в моєму віконці
Усміхаються, наче вві сні.
Промінь збудить від сну всю планету,
І торкнеться моєї руки.
Буде тихо крутитись комета,
І світитимуть ніжні зірки...
Я тепло промінця золотого
Подарую чарівній землі,
Де шумлять таємничі пороги,
Де ліси і лани золоті.
Подарую своєму народу.
Йому треба хоч краплю тепла...
Бо жаринку козацького роду
Погасила людська темнота.
Подарую тепло всій планеті,
І маленькій холодній зорі,
І одному сумному Поету,
У якого всі музи сумні...
Я хмаркам подарую барвистим,
Щоб ішов лиш веселковий дощ.
Бо тоді золотисте намисто
Одягатимуть лілії й хвощ...
Досить і для осінніх відтінків,
І для посмішок й ніжного сну.
А ще трошки – сумному барвінку,
Що давно вже чекає весну.
Залишилася тільки краплинка,
Сонце ясне пішло в далечінь...
Я подумаю тільки хвилинку
Й відпущу краплю світла у синь.
Хай летить і до сонечка-мами,
І до ніжної мами-зорі...
Ну а ми з золотими ланами
Почекаєм його на землі.
