Одна квітка не робить вінка
з рубрики / циклу «Колись я тобі скажу»
Я ж не думала, що так захворію Тобою,
Мов у прірву поранений птах...
Я ж не мислила бути з Тобою,
А тепер без Тебе ніяк...
Ой ви трави високії в полі,
Заховайте мою журбу,
Нам же разом не бути ніколи,
Вирвіть серце,
А я Його жду...
Ой калиновий смак гіркотою,
Над водою схилила гілля,
Та, байдужість із часом рікою
Попросилась, й до Тебе зайшла...
Ой до кого ж схилитись, кричати?
Де знайти ті потрібні слова?
Ти ішов, а тоді повертався,
Не питала, тепло берегла.
Ой та іволга свистом сміється,
У осіннє вбирається лист,
А воно ще вірить і б`ється,
Непотрібний до другого хист...
Як же то зберегти?
Не зламатись.
Як ту відстань без болю сприймать?
Мертві квіти, живою водою,
І веселого вже заспівать...
Я ж не думала, що так захворію Тобою.
Що попереду?
Пустка і крах?
Я ж не мислила бути з Тобою,
Чорна прірва, поранений птах...
