Теплі рими для вогких проз
Де ти, осінь, збираєш протяги?
Чим подовжуєш темну ніч?
Мчать твої золотаві потяги,
Розтопити холодну піч...
Пригорнула в обіймах небо,
Порозчісувала поля,
Обтрусила тополі й верби,
День приспала, немов немовля.
Загорнувши шарфами вулиці,
Натягнула на очі тумани,
Фонтани змінила калюжами,
Настелила плахтин під ногами.
Кажуть, ти на дарунки багата...
По кишенях і нежить, і дощ,
Гарбуза і Покрови свято,
У мішечках і верес, і хвощ.
Де ж ти, осінь, натхнення шукаєш?
Щоб не змерзнути в перший мороз?
Все секрети по скринях ховаєш...
Й теплі рими для вогких проз...
Київ, 26.10.2023