Віра
А небо знову плакало дощем,
Злітали зорі із осінніх кленів,
І ніби спогадів наповнені кишені,
Тягнулись хмари, втомлені ущент.
А небо плакало...
То слізьми, то дощем...
Здіймався вітер, обривались плани,
Й світанок, втаємничений туманом,
Приносив віру... крізь болючий щем...
Осиротіли віти-вітролови,
Розмились барви, втоплені в дощах...
"Чи вкотре оживе?" - болить Душа,
"По вірі нам воздасться" - мовить Слово...
Київ, 11.11.2023