Світи!
«А ти світи» - кричало поле німих хрестів,
Коли лишилась хоча б жаринка - світи крізь пил,
Коли для світла бракує слів і життєвих сил,
Най ллється пасмом твоє проміння, немов офір.
Коли зоря, що злетить із неба утратить зір,
Світи за неї, щоб не згубити своїх вітрил,
Щоб не мізернів і не тьмянішав Чумацький Шлях,
Та не чаїлися недовіри в твоїх очах.
Світи свічками, що свято вірять у «Отче наш»,
Чарівним сяйвом, яке спроможне спинити час,
Й нехай вертає до тебе світло з-поміж пітьми,
Й набудуть змісту твої молитви й святі псалми.
Мовчазні сльози… Солона ніч… Збліднілі зорі…
Тримала спогад… Чекала ранок… Гортала сторіс…
Вчорашнє - було… Сьогодні - скресло… Як щодо завтра?
Шукала світла… Воскресло сонце…
Три крапки…
Київ, 22.12.2024