Фіалки
Коли яснішими стануть зорі - зійдуть фіалки
На тлі, розчісаних в листопаді, ланів і круч.
Нові пороги розбудять води старої бранки,
Розтануть роси й струмками відчай збіжить по склу.
Над образами заграють промені крізь фіранки,
Й мовчазні очі відтінку неба засвідчать схід,
Найбільше звернень приходить Богу недільним ранком:
«Помилуй, Отче», «прости провини», «рідні - привіт»…
А там, Великдень - не за горами, і піст - на ґанку,
Біляві стовбури, нові гнізда, дзижчання бджіл…
Тим часом - зорі, щораз ясніші, чатують фіалки,
Недільна служба, весняні води і молитви.
Київ, 05.03.2025