Буквиці
В.С.К.
Ці вирізнені буквиці, що вписані в медові соти-
Завжди зі мною…
У кожного вони свої,
Дарована належність й бідному й заможному,
Духовний статок від родини - ініціали на роки…
З дитинства памʼятаю три великих літери,
Що мати так художньо вишивала на моїх речах,
Той вензель був прикрашений узором,
Тоді мені незрозумілим,
Подібний і духмяний - я часто бачив у свого діда у вуликах,
…А няні у дитсадку передбачали - то напис, щоб не загубив…
Коли став підростати здогадався - це мій початок,
Благословіння від батьків й взірець від прадідів.
Що буквиці на золотій канві, в медових сотах,
То моє Імʼя, Імʼя від Батька і Призвище від Роду.
Пригадую усю родину за довгим дідовим столом,
І скатертину й рушники і вишиванку татову з орнаментом від бджіл,
Наслідую і матір й батька- як тонко працьовитість прививали,
І як в моє життя сімейні символи вписали, що з часом стали
І шифром й шрифтом і розчерком моїм.
Коли пишу свої вірші про спогади і хвилювання,
І кожен раз вже після рим, що часто губляться в рядках,
Підписуюсь в кінці я « маминими» літерами, не для визнання,
А для нащадків, щоб памʼятали : « Був Такий!»
Дух України живе у кожному із нас,
І сенсами лежить у кольорах,
В відтінках й барвах злилИся наші долі у узори,
А для нащадків- в квітку оберіг.
Ми відкладемо в памʼяті мережки чорні,
Для щастя лишимо лиш сині й золоті!
Відновимо ми правічні узори,
Рідні орнаменти складемо із душею-
ПолІські й гАлицькі,
БОйківські й буковИнські,
Полтавські і подільські…
І як на полотні- стібочок до стібочка,
Зʼєднаємо ми знову Таврію і Крим із Запоріжжям,
ДОнщину й СлОбожанщину з Лівобережжям,
З початку буде наша Вишиванка Україна,
Як і була, як прадіди залишили,
Від Закарпаття і до ДОнщини,
Від СІверщини і до Кримських гір.
В.С.Курзанцев