У мареві кохання
Історія кохання
Через кілька мільярдів років наша галактика Чумацький шлях - Всесвіт, в якому ми живемо і найближча до нього галактика Туманність Андромеди зіткнуться і зіллються в єдину еліптичну галактику. Її ще немає, але астрономи дали їй ім’я – Мілкомеда. Людство до цього часу, ймовірно, не доживе. Але під новим зоряним небом, можливо, зародиться нове життя.
Для наших душ призначив Він осіннє рандеву!
Я обіймав очима перший раз любов Туманність наяву…
Авжеж- вона-приходила на самоті в солодкі мрії
Де ми зливались у надії…
Я памʼятаю всіх її цілунків жар- без каяття,
І кожен раз прощався з нею, як в останнє-
Не вірив, що знову завітає зрання…
Все було, як у казці-
Час зупинився, напевне спочивати!
Любов до мене прилітає на осінній бал,
І ми у перше танцюємо повільний вальс,
Я відчуваю, як заздрять мені небо й сузірʼя
І все ж не можу зрозуміти, марить -наяву чи уві сні,
Туманність вже за горизонтом,
Вона ж зближатися була повинна?!
Туманність ця - Примара і Омана недосяжна,
Вона Міраж,
Вона Фата Моргана.
Мені до неї не дістатись,
Не відриваю погляду,
Спостерігаю я її рухливий слід…
Глузд охолоджує мене назустріч…
Це кінець?
Скільки разів любов мене навмисно дратувала,
Її краса усе умить стирала,
Я клявся й знову в омут повертався,
І забував про все,
Лиш рахував зірки я до нової зустрічі,
Давав обіцянки й загадував бажання.
Мою чутливу душу вона манила,
Як Андромеда Чумацький Шлях
Напевно, для злиття…
… … І все ж не відриваю погляду від неї,
Та просинаюсь й повертаюсь до буття.
А поряд ця споріднена душа!
За нас говорять рухи й почуття,
Між нами таїнство життя!
Коханння це не гріх-
В єднанні тіл закохані безгрішні,
Гріхи у зрадах і брехні,
У чварах і у помсті…
Любов стирає сенси недоречні,
І прагне, щоб краса мала потомство.
В.С.Курзанцев