Осінь
У очах твоїх осінь сховалась,
За журбою, за ночами без сну,
За роками, з якими розсталась
Легковажно віддавши весну.
Просто так, за спасибі, родині
Розгубивши по закутках мрії.
Де-не-де волоски посивіли,
То напевне провини мої.
Осінь вибачень не приймає,
Просто так не піде, і не жди.
Тут потрібне потрійне кохаю,
І погублені мрії знайти.
Прожену я з очей твоїх осінь,
Чуєш рижа, я так просто не здамся,
Бо для мене того лише досить,
Щоб іскрилось в очах її щастя.
Дрогобич, 2011
