Метелик і вогонь
Я сяяла від одного його дзвінка,
Мріяла — хоча б про дотик пальців...
Раптом — удар.
Стріла пробила моє серце.
Кров. Біль. Сльози.
Я згасла —
Як метелик, якого вабив вогонь.
Я знала… знала,
що все буде саме так.
Але вогонь — сильніший.
Спалах.
Он — горять будівлі. Мости.
Я біжу —
та відчуваю: я прив’язана.
Відродженню не бувати.
> «Звикни. Живи, як усі», —
кричали моїй мертвій душі.
Але крила метелика
можуть згоріти
лише раз і назавжди