12.09.2011 16:43
-
234
    
  3 | 3  
 © Толік Панасюк
Пам`яті одинадцятого вересня.

Мигнув картинкою провидець 

І світ купився 

Вежі 

В зрив 

Ілюзія 

Натхнення 

Гнів 

І безневинних душ могила 

І дим 

Ще не розвіяний до нині 

У лабіринті 

Ворогів як тіней 

Як примар 

Хтось десь розпилює зорін 

Хтось у конверти запечатує сибірку 

І ось він 

Шок 

Мистецтво не перегнути палку 

Налякані бажають помсти 

Наляканим вже все одно 

Що їхнім страхом 

Машина лицедійної війни 

Впирається бульдозером 

У їх джихат 

Перевертаючи піски 

Зламавши чи в одних провідників 

Не до кінця ще 

Струхлявілу совість 

Уже за звичай звичний шмон 

І цінна практика 

Упливу на свідомість 

Ще досі не розвіяв вітер часу дим 

Сотворений з уламків хмарочосів 



Дрогобич, 2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.09.2013 18:39  Ірина Затинейко-Михалевич 

сила і напористість слова дивує...

 12.09.2013 18:27  Дебелий Леонід Семен... => © 

Cильно! Так, правду про ту подію сумнівно, щоб було привідкрито за нашого життя.

 13.09.2011 20:30  Сашко Новік 

оце воно. я навіть уявити не можу так сплести слова. бомба

 12.09.2011 22:18  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш хвилюючий!

 12.09.2011 17:38  Каранда Галина => © 

Немає слів. Звучить як реквієм:тривожно, сумно, сильно.


"в зрив" оцінила,