Чайна троянда
Розпахну я літнім ранком вікна на веранді,
Щоб вдихнути аромати чайної троянди.
Запах витончений, ніжний, трішки солоденький,
Розвіва цей дух пахучий вітерець свіженький.
Її квіти не зрівняти з іншими квітками,
Бо краса їх надзвичайна, створена Богами!
Для душі блаженство й втіха, для очей услада,
Бо троянда - це окраса, й королева саду.
Вона пишна та чарівна, в міру гордовита,
Немов зірка світанкова, росами омита.
Скромна, мила та тендітна, мов аристократка,
А під листячком на гілці - шипів з півдесятка!
Ось така троянда чайна, з вельможного роду,
Милуватись нею можна, дає на то згоду.
А хто схоче з її гілок квіточки зірвати,
Того буде вона гнівно й нещадно карати!
Все ж краса її не вічна, хоч і бездоганна,
Час настане, та й змарніє трояндочка чайна.
Осипеться на травичку вся краса рожева,
Наостанок встеле килим знатна королева!
Смачний взимку чай з троянди, описать несила!
В неї я на збір пелюсток дозволу просила.
На стіні пастель рожева, що створив художник,
А в саду покрився снігом з дерева триножник.
Ніжин, 08.07.2025