Вітер долі
Шалений вітер розгулявся в полі,
Схиляє хлібні стебла до землі.
Дерева й трави гне на суходолі,
Притихли в дуплах бджоли та джмелі.
І ось він стих. Різка у нього вдача!
Й повіявся в захмарну височінь.
І тягнуться до сонечка, одначе,
Прим’яті трави, жито та ячмінь.
Отак і доля наша, як той вітер,
Всім українцям плечі й спину гне.
Вогонь війни роздмухує сердито,
Шалено казиться та не перестає!
Приборкати б його та осідлати,
Щоби одне бажання він здійснив...
Але, даремно з ним дискутувати!
Нестримний та рвучкий його порив!
І все ж, цей Вітер долі - перемінний,
Змете він про́тягом біду в нас на землі!
А потім стане добрий та привітний,
Й прийдуть до українців мирні дні!
Бо наш народ стійкий та витривалий!
Розправить плечі, випрямить хребці,
І знов, у кожній хаті, вечорами,
Запахнуть щастям хлібні буханці!
І стане в Україні тихо, тихо!
Немов на сповіді у храмі пресвятім.
Хай більш не гне нас доленосний вітер,
Про це я Господу в молитві розповім!
Ніжин, 21.06.2025