Епілог
Кімната, листок, олівець і т`ямана лампа -
Всі хто хочуть і можуть вислухати.
Хоча навіть біла шкіра паперу не варта
Й миті, в яку я волів знову тебе обіймати.
Мені болить цей черговий ранок,
Що запалює свічку небосхилу
І починає це чергове завтра, на останок
Харкаючи жмут зневаги в мою могилу.
Я б віддав всі "завтра" за подих тобою!
Ба, ні, за дихання поруч твоїм повітрям,
Волоссям і сміхом, таким любим до болю,
Але "завтра" мене вже проколює вістрям
Мені набридло це гидке "сьогодні",
Де маю лиш силует відбитку очей
Твоїх на проекторі вікон на пероні.
Проте мати їх це вже привілей
Віддав би "завтра", віддав би "вчора"
За ще один боягузливий доторк
Стомленим оком на тебе - мого Бога -
Й знайти десь в спогадах про тебе сховок
В юрбі чи в громадській задусі
Прокрадаючись через голі стовбури тіл
Вгризався б у кожному своєму русі
Аби швидше до тебе летів
Але його не віддам, це гидке "сьогодні":
Можливо саме зараз і явишся ти,
Навіть якщо в розводах склянки на дні,
Навіть якщо це в мої крихкі сни
Якщо ні, якщо корчі й гематоми марні,
Завтра, "сьогодні" перетвориться на вчора
Й мої руки за тобою так спраглі
Віддадуть його як сплату, в цьому моя покора
Київ, 21.02.2025