Присвята столиці
Дощ-комунальник ретельно вимив
Усе, що за ніч устиг.
Пахне суботній вранішній Київ
Червневим амбре густим.
Є в тім амбре і липи, й каштани,
Розпечений є асфальт,
Стрижених куцо газонів запах
І кавовий аромат.
Піша прогулянка замість кросу:
Підйом – і знову узвіз,
Ніби нагадування, як просто,
Злетівши, упасти вниз.
Місто велике. Людей багато
І кожен кудись спішить.
Тут перспектив ширина розма́ху.
Та тісно чому́сь душі́...
Авантюризму б мені дещи́цю –
Киянином стати б міг.
Та залишаюсь «гостем столиці» –
Чекає рідний поріг.
Київ, 2024