Присвята Україні

з рубрики / циклу «Про мою Україну»

Ти народилася, щоб вмерти?

Ні! Ти народИлася, щоб жити у віках!

Не знищити Тебе, не стерти,

бо пломенієш в душах і серцях.

Так, вільна Ти! Хоча кайдани

все зодягають раз по раз.

Їх скинеш! Ти носити їх не станеш,

бо ж Дух свободи не погас.

Ще жевріє... вперед нас кличе

крізь біль і смуток, втрати і віки.

Він є і має він Твоє обличчя,

у ньому сила непокірної ріки!

Вся міць отих сердець гарячих,

що закарбовані в історії не раз,

Вони боролися, одначе,

прийшла ця черга і до нас...

Хтось скаже: «Все!»

Скажу: «Живе Надія,

вона згартована вогнем,

Ти будеш жити – згинуть лиходії,

ті, хто піднявся на тебе з мечем...

Постанеш з попелу, розірвеш пута,

та знаєш, істина проста:

Була і є Ти, маєш бути,

час твій прийшов і день настав!»