Лонгі́нове спасіння
А на плащани́ці – відтиск тіла
І сукро́виці іржава пляма...
Магдалена так Його хотіла,
А Іуда слів Його не втямив.
Записав на ца́повий пергамент
Нам Матвій думки́ Його пророчі –
І, розчу́ленії молитва́ми,
У церква́х ікони мироточать.
І несе Євангеліє в люди
Віру у священне Царство Боже,
В те, що Диво неодмінно буде –
Він воскресне і усім поможе...
Та живе ще Хомине́ невірство,
Зо́всім не позбавлене підґрунтя:
Як же люд після такого звірства
Знову рай отримає в майбутнім?
І за що Отець Його небесний
Має тих від пекла рятувати,
Хто придумав на хресті на чеснім
Сина Його на́ смерть катувати?
Не спокутувати цю провину,
Хоч пожертвуй на церкви́ мільйони.
Вимолить хоча би спис Лонгі́на –
Вкоротить страждання перед сконом...
Просяна, 2024