31.07.2025 21:21
для всіх
5
    
  1 | 1  
 © Олександр Буй

Чекання весни

Чекання весни

Ще у серпні, в нічній прохолоді

Я до ранку, бува, не засну,

Бо, неначе той в’язень свободу,

Починаю чекати весну.


І серпневі нічні зорепади,

Що дивлюсь на них ген сорок літ,

Не приносять, як завше, розради,

Не дають на питання одвіт…


Хоч попереду бабине літо

І далеко іще холоди,

Та весну мою вже пережито.

Далі – осінь, провісник біди.


Знаю я, що до самого скону

Вже нема у весну вороття:

Замете білим снігом на скронях,

Захолоне у грудях життя.


Та допоки ще серпень зоріє,

Спіють груші в садах край доріг,

Я в душі́ зігріваю надію,

Що весна знов прийде́ на поріг.


Що розтане під серцем крижина

І сльозою стече по щоці,

Що солодкою стане ожина,

Від морозу зігріта в руці.


Запульсує знов березень соком,

Квітень груші прикрасить в саду,

Дощ травневий сріблястим потоком

На отаву впаде молоду…


Б’ю чолом за серпанок зористий,

Сіль рясну на Чумацькім Шляху

І за пам’ять, що, ніби навмисно,

У весну повертає п’янку.



Чернігів, 2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!