№1 Спрагла за життям меланхолія
Чиста ідеальність болю – відчуття, знання того, що ти ще живий,
Простота відносності істини та правильності дій. Ти – приречений…
Рвана рана не дає стільки задоволення як чистий скальпелевий поріз.
Життя не радує, не дивує, не дарує відлуння істинності твого буття.
Сюрприз – ти не ідеальний, ідеальних не існує, бувають лиш смертні – безсмертні.
Зупинись, повернись, глянь на своє творіння. Воно жахає! Страждання –
Єдиний можливий варіант порятунку тліючої пустинно-понурої душі
Від нормальності, пропагованої довкола. Ми не такі, ми одинокі, смутні.
Працюємо для того, щоб жити, а не навпаки, існуємо, щоб захоплюватись
Життям вічності. Боремось із буденністю. Граємо в покер з реальністю.
Зламаний світ не дає забути про минулі тривоги та болі, про розірваність долі.
Залишаючи з ранковою кавою присмак останньої крові, останнього болю.
Як позбавлені волі, думки та можливості ми пливемо рікою забутої буденності.
Снуємо, як безликі та німі створіння, що не можуть нічого змінити, руки чиїх
Заплутались в нитках ляльководів, розум котрих затуманили лжепророки.
Не спи, прокидайся, побач всю ту страшну реальну тугу в своїх-твоїх очах.
Звільняйся, покайся і ставай у бій із страшною реальністю, єдиною щоденністю,
Яку ти досі знаєш, досі дихаєш та відчуваєш. Ти – створіння часу, істота волі –
Не бійся думати…дій!
