13.09.2011 17:22
-
325
    
  1 | 2  
 © Автор Невідомий

Не моє почуття

Хто б не сперечався, що таке "любов", кожен буде мати рацію.

Я дихаю твоїм ім`ям.  


Крокуючи стежками плутаними долі,  

Омріяним милуюся життям,  

Хоч зводить воно рідко нас з тобою.  

Але ж це час - відносне поняття,  

Юрба проходить повз, і час крізь нас проходить.  


Ти - той, чия поява  

Елегію міняє на мажорний лад.  

Без тебе світ одноманітно неяскравий,  

Елегія - мінорна без кінця. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.09.2011 22:02  © ... 

Самій соромно.

 14.09.2011 21:56  © ... => Оля Стасюк 

Дякую Вам велике...

 14.09.2011 18:51  Оля Стасюк => © 

Я помітила. Чудовий вірш. Незважаючи на усі коментарі.

 14.09.2011 18:50  © ... 

Цікаво, а хоч хтось помітив Я КОХАЮ ТЕБЕ?

 14.09.2011 18:49  © ... 

Повірте, воно так. Ви багато чого не знаєте.

 14.09.2011 18:49  © ... 

Дивлячись про що Ви..)))

 14.09.2011 18:48  © ... => Тарас Іванів 

Я так не вважаю.
Коли пролапс клапану, клапан атрофується не з власного бажання. Розумієте, про що я?

 13.09.2011 22:32  Каранда Галина => © 

сама ж пишеш про відносність... А про душу свою не наговорюй!

 13.09.2011 20:19  Сашко Новік 

добре, погано. яка різниця

 13.09.2011 19:32  Тарас Іванів 

Атрофована душа? Цей світ для Вас...